15 червня 2021 року
18:16:44

Усі новини Світ Україна Події

11 грудня – Міжнародний день гір та Міжнародний день танго і не тільки

11.12.2020 12:30
85
11 грудня в світі відзначають Міжнародний день гір, Міжнародний день танго та Всесвітній день боротьби з бронхіальною астмою.
11 грудня – в Ізраїлі – Свято свічок, у Британії – День різдвяного светра, у США – День державності штату Індіана, День продавця, День кілець з локшини, у Швейцарії – Фестиваль «Ескаляд», в Індії – День духовних практик «Утпанна Екадаші», в Малайзії – День султана Селангора, в Буркіна-Фасо – День Республіки, на Мадагаскарі – День Четвертої республіки, на Філіппінах – День провінції Пампанга, пишуть на сайті ttps://www.unian.ua

Міжнародний день гір був заснований у 1992 році після прийняття на Конференції Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку Порядку денного на XXI століття. Глава 13 цього Порядку – ​​«Раціональне використання вразливих екосистем: стійкий гірський розвиток», стала віхою в історії розвитку гірських районів.

Підвищена увага до ролі гір підштовхнула Генеральну Асамблею ООН оголосити 2002 рік Міжнародним роком гір. У зв’язку з цим Генеральна Асамблея ООН заснувала 11 грудня Міжнародним днем ​​гір. Координатором з підготовки та проведення цього Дня на глобальному рівні є Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), пишуть на сайті https://www.ukrinform.ua

Гори займають понад чверть поверхні Землі і є домом для 15% населення світу. Вони не тільки забезпечують засобами до існування й добробуту понад мільярд жителів планети, але й опосередковано впливають на мільярди тих, хто мешкає біля їх підніжжя. Зокрема, гори дають прісну воду, енергію і продовольство – ресурси, яких у майбутньому буде все менше й менше.

При цьому, в гірських районах найбільш високий рівень бідності, й вони є надзвичайно вразливими під дією змін клімату, знеліснення, деградації ґрунтів та інших катастроф. Кожен третій мешканець з гірських районів країн що розвиваються, страждає від браку продовольства й змушений жити в злиднях та ізоляції.

Як наголошують в ООН, необхідно знайти нові сталі шляхи розвитку, які відкривали б нові можливості для населення як гірських районів, так і низин, що дозволило б викорінити бідність, не завдаючи подальшої шкоди доволі крихким гірським екосистемам.

Разом з тим, щороку в день народження аргентинського співака Карлоса Гарделя і композитора Хуліо де Каро у світі відзначається Міжнародний день танго. До того часу, як потрапити в Європу і стати вишуканим аристократичним танцем, танго було танцем-протистоянням радше між чоловіком і чоловіком. Це був танець найбідніших, танець мешканців соціального дна – портових робітників, чужинців, що приплили за океан у пошуках ліпшої долі, мовчазних волоцюг, що не випускали з рота цигарки, а з рук – ножа. Лише згодом у парі одного з чоловіків змінила жінка, але дух протистояння (навіть у здавалося б повному злитті) залишився. До Європи, а саме до Франції, танго «експортував» Карлос Гардель. Тут танго отримало свою інтерпретацію: якщо в Аргентині танцювали буквально «душа до душі», то європейці виконували його на чималій відстані одне від одного. В Європі танго стало надзвичайно  популярним вже до 40-х років ХХ ст., коли з’явилась стилізація цього танцю. Як зауважив аргентинський письменник Ернесто Сабато, «Танго є танцем інтровертним, ба навіть інтроспективним: сумна думка, яку танцюють… На сьогодні танго є таким самим символом Аргентини, як корида є символом Іспанії. І подобається нам чи ні, правда й те, що таке спрощення несе щось глибоко правдиве, позаяк танго втілювало основні риси країни, на порозі якої ми стояли: змішання, ностальгію, смуток, крах, драматизм, невдоволення, лють і непевність». В Аргентині 11 грудня був оголошений Національним днем танго ще в 1977 році. Так само на національному рівні відзначають день танго і в Уругваї. 30 вересня 2009 року на прохання міст Буенос-Айреса й Монтевідео ЮНЕСКО визнало танго нематеріальною культурною спадщиною людства.

Цього дня, у 1946 році, з метою надання допомоги дітям – жертвам Другої світової війни, було утворено Міжнародний надзвичайний фонд допомоги дітям (з 1953 року – Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)). Штаб-квартира фонду знаходиться в Нью-Йорку. В 1965 році ЮНІСЕФ став лауреатом Нобелівської премії Миру. В Україні представництво ЮНІСЕФ відкрито в 1997 році.

Цього дня в 1972 році екіпаж «Аполлона-17» став останнім, хто ступив на місячну поверхню з людей / фото NASA, Charles M. Duke Jr.
Цього дня в 1972 році екіпаж «Аполлона-17» став останнім, хто ступив на місячну поверхню з людей / фото NASA, Charles M. Duke Jr.

11 грудня 1972 року екіпаж «Аполлона-17« став останнім, хто ступив на місячну поверхню з людей. «Аполлон-17« був запущений 7 грудня 1972 року і повернувся на Землю 19 грудня. У команду космічного корабля увійшли командир Юджин Сернан, пілот командного модуля Роналд Еванс і пілот місячного модуля – перший учений-космонавт, геолог Харрісон Шміт. У той час, як Еванс здійснював витки навколо Місяця, Шміт і Сернан за час трьох вилазок, що тривали по 7,2, 7,6 і 7,3 години, зібрали рекордні 110 кг місячної породи. Екіпаж пройшов на місяцеході 34 км по долині Тельця, відкрив у кратері Шорті так званий «помаранчевий бруд», що являє собою помаранчеві кульки зі склоподібного матеріалу, і залишив на місячній поверхні комплекс найскладнішого обладнання. На сьогодні ця місія залишається останнім пілотованим польотом до місяця й останньою висадкою людей на її поверхню. Пластина, залишена на сходах нижньої щаблі Челленджера, говорить «Тут людина завершила своє перше дослідження Місяця, грудень 1972, н.е. Нехай дух мирту, з яким ми прибули, відіб’ється в життях усього людства». На пластині зображені дві земні півкулі і видима сторона місяця, а також підписи Сернана, Еванса, Шміта і президента Річарда Ніксона.

У 2000 році в США почалася регулярна експлуатація високошвидкісних поїздів «Acela Express».

11 грудня минає 138 років від дня народження Андрія Бандери (1882-1941), священика УГКЦ, культурно-громадського діяча, політика, батька Степана Бандери. Отець Андрій Бандера, хоч рано овдовів, зумів виховати сімох дітей, дати їм добру освіту: чотири сини і троє доньок були членами національно-культурних і виховних організацій, а згодом і діячами націоналістичного підпілля. Сам Андрій Михайлович був активним учасником становлення Західно-Української Народної Республіки, згодом капеланом Української Галицької Армії, діячем цілого ряду громадських установ. Після окупації СРСР Західної України, він не міг не потрапити у поле зору радянських спецслужб. В ніч з 22 на 23 травня 1941 року був заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». Спочатку перебував у Станіславській тюрмі, а згодом його перевезли до Києва. 8 липня 1941 року, після так званого «суду», засуджений до смертної кари. Через кілька днів отця Андрія розстріляли. Жодної інформації про місце його поховання не відомо. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937-1941 років ховали розстріляних НКВД у Києві. 8 листопада 1992 року Андрій Бандера був реабілітований.

Родина Бандери:під своїм та чужим прізвищем - На скрижалях

Подаруйте собі свято у гастропаб NATURA
“Майдан” дарує незабутні враження
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930