02 серпня 2021 року
06:45:51

Усі новини Головна Суспільство Блоги Акценти Україна Новини Події

Родючий грунт – бренд України чи клопіт?

У світі  утверджується нове розуміння ґрунту як найважливішого екологічного ресурсу, компоненту незамінимого і важковідтворюваного. Щоб утворився  сантиметр грунту  потрібне століття. Його продуктивні функції – продовольчу, адже ми з нього одержуємо 95 відсотків  продовольства,  доповнили  екологічними, згідно з якими ґрунт активно регулює водний, повітряний, тепловий режими всіх суміжних з ним середовищ, впливає на обмін речовин і енергії, служить основою  біорізноманіття. Словом, виконує  ряд життєво важливих функцій, зокрема – соціальних, від яких залежить стан агросфери, здоров’я і, в остаточному підсумку, благополуччя людини.

Із таких даних розпочав розмову  про справу всього  життя – збереження  унікального грунтового покриву України – директор  Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського»,  доктор  сільськогосподарських наук, професор, академік Національної Академії аграрних наук   Святослав  Балюк.

Цей  заклад, що знаходиться в Харкові, – провідний науково-методичний центр, який очолює і координує науково-дослідні роботи з проблем ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів більш ніж 20 установ НААН, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства освіти, молоді та спорту. Інститут визнаний головним в країні з проблем ґрунтознавства, агрохімії і охорони ґрунтів, в ньому працюють 150 співробітників. Це відомі у своїй галузі вчені, які формують  наукові школи з оптимізації агрофізичних властивостей і моніторингу ґрунтів,  мінерального живлення сільськогосподарських культур, агроекології меліорованих ґрунтів та багато інших.  Святослав Антонович розпочинав свою трудову діяльність у цьому інституті 54 роки тому на посаді лаборанта. У 2008 р.  очолив  колектив.

У фойє закладу кільканадцять  метрових пристінних пробірок із зразками ґрунтів України.  На стіні картографічні  матеріали,  на яких кольорами виокремлені  територіальні масиви.   Тернопільщину вчений  виділяє, як своєрідний еталон родючості. Край належить до вологої, помірно теплої зони.  У нас найвищі  в Україні показники  розораності території — 62%,  і найвищий показник  орних земель у структурі  сільськогосподарських угідь – понад 80%. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи та сірі опідзолені ґрунти — групи найродючіших ґрунтів у світі.  Зволоженість клімату  на нашій території робить землі  найбільш гумусованими, але  не в абсолютному значенні, а в інтенсивності, на одиницю фізичної глини. За словами вченого, ґрунти добрі,  але до кожної землі треба знайти ключик. У цьому  регіонам допомагають ґрунтознавці з Харкова.

Святослав Антонович нарікає, що  дані на карті застаріли. Колись визначали 800 типів ґрунтів, тепер за сучасними технологіями їх понад тисяча. Широкомасштабне вивчення карти земель України було 60 років тому. У світі такі дослідження проводять раз у 20 років. Цифрову електронну картографію вдалося вченим провести лише в Харківській області і це єдиний регіон, в якому є  документ  сучасного моніторингу ґрунтів, вченому  хотілося б, щоб це було в кожному регіоні. Він стверджує, що кожна цивілізована країна має таку розробку, як візитівку. Умови для таких досліджень в інституті є. Новітнє обладнання в дослідницьких лабораторіях із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій  і геоінформаційних систем можуть слугувати основою для створення баз даних з урахуванням властивостей ґрунтів для їх  моніторингу і картографування, системи точного землеробства, проектування протиерозійних заходів. Саме тут визначають  методичні основи управління врожайністю та якістю продукції зернових культур за даними наземних і дистанційних методів рослинної діагностики. Обробка аерофотознімків дає можливість  визначити відмінності в азотному живленні рослин, демонструвати  взаємозв’язок між умістом хлорофілу у вегетативних органах рослин та показниками спектральної яскравості знімків, одержаних за допомогою аеромоніторингу, на різних етапах розвитку  зернових культур. За своєю методикою тут визначають оптимальні дози азотних добрив для підживлення зернових культур , дистанційно  слідкують за дослідними ділянкам і вносять потрібні добрива точково, а не суцільним потоком. Надновітні прилади для визначення  складу грунтів сприяють виробленню  рекомендацій для аграріїв, щоб вони успішно і економно проводили  агротехнічні заходи ,  не руйнуючи  і виснажуючи грунти. Дослідження інституту затребувані.

Станіслав Балюк стурбований  байдужим ставленням держави до збереження та охорони грунтів.

  • – Україна має унікальний ґрунтовий покрив – більше 60% її площі зайнято чорноземними ґрунтами, які за   потенціалом родючості не мають собі рівних, – розповідає  академік. –  За площею чорноземів  ми знаходимося на 4 місці у світі, а на  душу населення – на другому місці. Завдяки великому ресурсному потенціалу природної родючості чорноземів Україна займає провідні позиції у світовому експорті зернових культур і соняшнику. Дев’ять відсотків світових площ чорнозему і тридцять  Європейського – в Україні. Це наш бренд.  Але охоронної програми нема. Тому  30 відсотків наших чорноземів – малопродуктивні  і чи не половина деградовані. Так наші землі  перетворилися на ґрунти з середнім рівнем родючості і продовжують погіршуватися. На жаль, за часи незалежності систематичної роботи з охорони ґрунтів в Україні не  налагодили.
  • – Охорона ґрунтів актуальна і у світовій практиці…
  • – Це глобальне питання, тому вчені всього світу б’ють тривогу, адже ресурси ці не безмежні. Інтенсивні технології землеробства, якими масово захопилися аграрії в останні десятиліття, призвели до значного зменшення родючості ґрунтів, до погіршення їхнього стану та основних властивостей. За історію людської цивілізації  безповоротно зруйнували  більше продуктивних ґрунтів, ніж зараз розорюють  в усьому світі. Дві третини, якщо не три чверті, усіх сучасних орних грунтів піддаються різним деградаційним процесам, а щорічні безповоротні втрати орних грунтів світу сягають 6-7 млн. га. З них близько 1 млн. га відчужуються для не сільськогосподарського використання, а 5-6 млн. га залишаються просто занедбаними і з часом перетворюються в пустелю.  З цією проблемою  безпосередньо пов’язане відтворення біорізноманіття та забезпечення продуктами харчування населення планети.  Далеко ходити на треба. Я наведу унікальні дані.  Через  переущільнення, фізичну, хімічну деградації, водну, вітрову ерозії, забруднення радіонуклідами, важкими металами, канцерогенами, засоленням ми втратили  гумусу і поживних речовин на 43%. А це відбивається на врожаях.  В цілому ми оцінюємо втрати доходів від недобору продукції у 33,6 млрд. грн. щорічно. Чорноземи найбільш податливі деградації. Динаміка вмісту гумусу за 130 років досліджень показує, вміст поживних речовин в українських чорноземах  вже вдвічі нижчий, ніж в землях Західної Європи, де понад 150 років триває ера їх хімізації. І зараз   ми на роздоріжжі: чи далі ці  показники зростатимуть чи стабілізуються, залежить від нас, – сказав вчений.

Він відзначив, що останнім часом активна позиція фахівців міжнародних інституцій відіграє провідну роль у поверненні питання охорони та збереження ґрунтів до порядку денного на глобальному і регіональному рівнях.

ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» є  координаційним центром України зі співробітництва  із Глобальним  ґрунтовим партнерством (ГГП), створеним за ініціативи  організації  з продовольства  і сільського господарства ООН (ФАО). А Святослав Балюк – національний координатор  співробітництва України з ГҐП. Вчений розповідає , що впродовж років  за підтримки експертів цих організацій  вдалося підготувати  національні цифрові карти запасів органічного вуглецю в ґрунтах України,  карти засолених і солонцюватих ґрунтів,  Міжнародний кодекс сталого застосування і управління добривами,  протокол оцінювання сталого менеджменту ґрунтів,  звіт про глобальний статус чорноземних ґрунтів та ін. Зараз  грунтознавці  спільно з Міжурядовою  групою  експертів з ґрунтів оприлюднили концептуальну статтю «Ґрунт: незмірний сполучник нашого життя зараз і після COVID-19». Автори статті – 26 провідних світових експертів з ґрунтів – занепокоєні суттєвим впливом пандемії COVID-19 на зростання дефіциту досвіду старших поколінь фермерів і здатності аграрного сектору продовжувати виробляти продукти харчування і забезпечувати сталий менеджмент ґрунтів в всьому світі.

Інститут підтримує творчі зв’язки з широким колом закордонних наукових установ таких країн як  Білорусь, США, Австрія, Німеччина, Болгарія, Швейцарія, Франція, Китай. Фахівці з України беруть участь у роботі кількох міжнародних симпозіумів з грунтозберігаючої тематики.

  • – Вигоди від контактів з міжнародними інституціями очевидні,- говорить  Станіслав Антонович.– Це вільний доступ до інформації, запозичення іноземного досвіду, участь у різних проєктах, грантах і, насамкінець, одержання фінансової підтримки.

 

Вчений  наголосив на необхідності створення державної служби з охорони грунтів на зразок такої, яка діє у США, та яка візьме на себе повну відповідальність за стан земельних ресурсів. Бо  в Україні є багато організацій, які  моніторять  угіддя і їх стан , але нема єдиного центру інформації, який би і рішення приймав. За словами академіка, конче потрібна державна програма  охорони грунтів. Також він повідомив, що Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського спільно з МінАПК підготував проєкт закону «Про збереження грунтів та охорону їх родючості»  і Державну програму охорони грунтів, які подадуть у Верховну Раду.

  • – Як ви вважаєте, з відкриттям ринку землі зросте увага до збереження грунтів,  розпочнеться боротьба з їх  деградацією?
  • – Думаю, що ні. Не варто вважати ,  що зміна форми власності на землю автоматично сформує відповідального компетентного власника, який самостійно буде оберігати й збільшувати родючість ґрунтів.  Зараз, в умовах відкриття ринку землі, виникають великі ризики посилення деградації ґрунтів та зниження їх родючості. Тому потрібно реформувати системи державного контролю стану ґрунтів, їх родючості. Конче необхідна нова державна політика, розроблення і прийняття нової Стратегії розвитку системи охорони земель в Україні на період до 2030 р. Через незавершеність земельної реформи, майже повну безвідповідальність нових землекористувачів, що орендують земельні ділянки, неповноцінний земельний кадастр, неефективний рівень правового захисту ґрунтів, недостатність і практичну недосконалість контролю стану їх родючості – в країні фактично функціонує хаотичний тип землекористування з очевидними негативними наслідками для наступних поколінь. Якби держава  мала важелі впливу :  субсидії для порядних землекористувачів, тих,  хто займається органічним  землеробством, хто відновлює грунти точними технологіями, і  штрафувала тих, хто не береже цей природний ресурс, було б більше користі, бо все це в наших поки що руках.

За словами фахівця,  основними причинами втрати родючості є  обробіток важкою технікою, яка значно ущільнює ґрунти,  використання великих кількостей мінеральних добрив, відсутність сидератів та мала кількість бобових та багаторічних трав в сівозміні, відсутність органічних добрив.

  • – Треба  змінити погляд на  ґрунт, – каже професор.  Це не субстрат, який можна просто використовувати «без віддачі», це живе середовище зі своїми законами розвитку та існування. Потрібно переходити на мінімальний обробіток, планувати  сівозміни  на 5-7 років вперед, вносити гній чи компост,  застосувати  сидерати, робити акцент на профілактиці хвороб та шкідників. Наші аграрії повинні дивитися на землю не як інвестори, а як власники та господарі. Головне завдання кожного сільгоспвиробника на сьогодні – це забезпечення життя ґрунту.
  • – Бо від якості грунтівзалежатиме і  ціна  за гектар?

  • – Так. Але, коли буде проведено  великомасштабне обстеження ґрунтів. Для цього нам треба 60 млрд. грн. Ці гроші можуть бути у співфінансуванні  держави, місцевих органів влади, землекористувачів. Важливу роль  грає і бонітування – якісна оцінка землі, яка проводиться у світі  кожні 5-7 років. У нас від 1994 року не проводилася. І, звичайно ж, природоохоронна програма. Це нонсенс, коли  держава з унікальними грунтовим покривом, не має такої програми. Ще у 1935 році Рузвельт створив таку службу у США, яка відповідає за стан грунтів. Він сказав, що  країна, яка знищує грунти, знищує сама себе.
  • – Що ж тоді  лежить в основі оцінювання гектарів чорнозему, якщо дослідження  якості грунтівпроводили так  давно і без бонітування?
  • -Нормативно-грошова оцінка  коливається від 20 тисяч грн за гектар до 50 тис. На Тернопільщині землі коштують в межах 36 тис. грн. Але  розробники цієї цінової політики керувалися  не бонітуванням земель, не результатами визначення родючості грунтів, а керувалися показниками рентних відносин. А наша методика оцінки грунтується на якісній оцінці грунтів.І ціни у вашій області можуть сягати 5-6 тис. доларів. Скажімо,  у Великобританії за га платять 9 тис. доларів. Але мабуть у цьому є і політична воля. Бо хто ж скупить землі, коли їх оцінять за світовими стандартами?
  •  – А з яких компонентів складається той  світовий  шаблон  про ґрунти окремо взятої країни, такої, як Україна? Це щось недосяжне?
  • -Досяжне, але воно в нас  поки що на рівні обговорення. Я вже казав, що потребує вирішення питання проведення повторного суцільного ґрунтового обстеження, тому що матеріали попереднього, проведеного більш 60 років тому, застаріли. Нове обстеження треба проводити на нових методологічних засадах. Потребують вирішення організація моніторингу ґрунтового покриву з урахуванням європейського досвіду, удосконалення національної системи агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, що діє в країні з 60-х років минулого століття, із залученням засобів дистанційного зондування.  Важливим є проведення бонітування ґрунтів за удосконаленою методикою і визначення об’єктивної ціни земель,   використання міжнародного досвіду природоохоронної діяльності і землекористування. У світі накопичено чимало прикладів прогресивного землекористування, які заслуговують вивчення і максимально можливого поширення в Україні. Важливою є актуалізація наукових досліджень з охорони ґрунтів, їх матеріально технічне забезпечення. Крім перерахованого, дуже важливо активізувати засоби масової інформації у ґрунтоохоронному аспекті. Крім того, в Україні потрібно мати і видавати один раз на 3-5 років бюлетень про стан ґрунтового покриву України. Адже  кожні 5 років Конгрес США заслуховує звіт про загальний стан своїх  ґрунтових ресурсів. Оце і   буде той самий зразковий світовий рівень інформації про ґрунти країни,– переконаний науковець.

 

Я поцікавилася здобутками  українського ґрунтознавства за останні роки. Святослав Антонович  сказав, що науковий заклад  долучився  до створення Проєкту Закону України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», до розробки Стратегії збалансованого використання, відтворення і управління ґрунтовими ресурсами, створили  Національну програму охорони ґрунтів,  Державну цільову програму «Великомасштабне обстеження ґрунтового покриву України». Серед напрацювань науковців : Нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливами та водовідведенням,  Бонітування та якісна оцінка орних земель України,  Основи управління родючістю ґрунтів, Номенклатура та діагностика еколого-генетичного статусу ґрунтів України для їхнього великомасштабного дослідженнята ін.

Вчений зазначив,  що на 2022 рік заплановали проведення чергового ХІІ з’їзду Громадської організації «Українське товариство ґрунтознавців і агрохіміків»  і запевнив, що в Україні є всі можливості створити зразкову систему управління ґрунтовими ресурсами і як найкраще виконати положення Конституції, яка визнала землі  як національне надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

 

Людмила ОСТРОВСЬКА,

заслужена журналістка України.

 

 

 

 

Подаруйте собі свято у гастропаб NATURA
“Майдан” дарує незабутні враження
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031