Усі новини Головна Блоги Мандри Рецепт успіху Новини Події

Полтавські тихоходи з мушлями або рецепт успіху унікальної фабрики
Вирощування равликів – молода галузь в українському фермерстві із середнім п’ятирічним стажем. Правда, як стверджують спеціалісти, в нас ця продукція не скільки затребувана, як у країнах ЄС, Японії, Китаї , бо не сформована культура її споживання.
Україна з`їдає від сили 12 тонн равликів на рік. Тому, хочеш – не хочеш, потрібно шукати партнерів за кордоном. Поки що в Україні виробляють не більше 200 тонн равликів. В Європі ж переробні заводи готові брати 600-тонні партії цього продукту.
Отож, якщо ви в Парижі будете ласувати ніжним м»яском молюска, то дуже вірогідно, що він виріс на наших виноградниках, ріпакові, схещеному з пекінською капустою, десь у Кременецькому, Шумському, Збаразькому регіонах на фермах, про які писала наша газета, чи на Полтавщині, куди я вас запрошую в одну з перспективних ферм області – «Лісовий Равлик», що в Терентієвці.
Історія
Ферма працює третій рік, минулорічтут зібрали 10 тонн слимаків і 80 кг ікри. А історія успіху почалася із задумки молодих людей з вищою інженерною освітою, які шукали напрямки капіталовкладень та ідеї для створення власного бізнесу. Вивчили ринки збуту, затребуваність продукції, цілеспрямовано зупинилися на новому для України векторі господарювання.
Троє співвласників всі креслення і будівництво здійснювали самотужки. Починаючи з нуля, збудували ферму на 45 сотках землі: облаштували літній випас — ділянку, засіяну особливим сортом ріпака, яким полюбляють ласувати равлики, збудували інкубатор, теплицю, холодильну камеру та інші виробничі приміщення. Закупили молодняк молюсків Максима та Мюллєр з родини хеліксасперса, які користуються великим попитом в західній Європі і є смачним і корисним делікатесом.
В основу стратегії розвитку бізнесмени прописали: вирощування промислового равлика, переробку та створення готових напівфабрикатів для поставок в ресторани, кафе та торгові мережі, створення косметичної лінії і прийом туристів та відвідувачів для відпочинку, дегустації та ознайомленням з процесом вирощування равликів на фермі.
Я хотіла б розповісти про останній пункт, оскільки спеціалізацію і відкриття секретів процесу вирощування цієї краси, що носить на собі хатку, опановуватиме лише той, кого зацікавив цей бізнес. А туристом і гурманом може бути кожен. На тих фермах в Україні, в яких мені довелося побувати, цей напрямок розвитку не популярний, руки не доходять, кажуть зазвичай. Хоч полтавці, доглядаючи за своїми плеканцями, зробили результативну ставку на просвітництво , популяризацію цікавої інформації про особливості нетрадиційного для українців «тваринництва» і пропаганду культури споживання молюсків.
Ферма під лісом, свіже повітр’я, гарна природа, легко добиратися з Полтави. Власники прорахували і перехрестя туристичних маршрутів між трьома річками: Ворскла, Коломак та Свинківка,поруч з екопарком у Ковалівці, неподалік історичного місця, яке на туристичній мапі позначене як «Криниця Петра І». Бути об’єктом зеленого туризму Полтавщини- це круто, вирішили бізнесмени і не прогадали.
Екскурсія
Записуватися на екскурсію треба чи не за місяць, кожна година, а саме скільки триває екскурсія, розписані. Тут уміють зробити чарівну подорож у цікавий і невідомий світ тихоходів з мушлею. На листатому полі рівненькими рядами дошки. Під ними сплять, ховаючись від сонця, маленькі равлики з прозорим м’яким панциром. Ввечері вони «банкетуватимуть».
До слова, вага їжі, яку вони з’їдають, у два-три рази перевищує їхню власну. 25 тисяч зубів цього «м’якуна» розташовані в 140 рядів по понад сто штук і вони, як тертка, зішкрібають і подрібнюють їжу.У природі равлик до розмірів придатних для споживання росте 2-3 роки. Тут – шість місяців. Одночасно на фермі вирощуються близько 700-800 тисяч молюсків.
Неймовірний вигляд має приміщення, де на дерев’яних стелажах слимаки розмножуються. Рябить в очах від броунівського руху коричневих мушлів, з-під яких високо локаторами стоять ріжки. Це маточне поголів’я, яке пізніше скине ікру. Слимаки- гермафродити. Сплітаючись шийками, вони метають в тіло одне одного вапняні голочки, звані любовними стрілами. Щоб елітне «стадо» не розповзалося, на стелажах є «електропастух».
В сусідньому невеликому залі доволі тепло. Тут у спеціальних коробках зберігають ікру та молодняк равлика. Один равлик виду Максима здатний відкладати від 80 до 220 яєць за одну кладку, а Мюллєра трохи менше.
Ікра равликів біла, покрита гладкою оболонкою. Ювелірно, вручну працівники дістають ікру з ґрунту, адже равлики відкладають її під землею на глибині п’ять-сім сантиметрів, зробивши для цього ямки. Кілограм ікри в Європі коштує від 2 тисяч євро, залежно від якості.
Маленькі молюски потрапляють в теплицю, там підростають, а потім їх заселяють у поле. У ньому равлик проводить найбільше часу. У середині вересня до початку жовтня равликів збирають. Тримають їх у спеціальних теплицях без їжі, аби ті випорожнилися, миють. Деяких відбирають до споживання, а решту готують до сну. Сплять зимою слимаки у спеціальних мішечках та ящиках у холодильних приміщеннях. В такому стані анабіозу при спеціальній температурі і волозівони зберігаються 6-7 місяців без харчування.
Делікатеси
У затишному ресторані ферми туристів пригощають фаршированими равликами у мушлі під десятком соусів, своїх і запозичених у світових брендів, паштетом з равликів, маринованим філе та ікрою.
На смак і за консистенцією равликове м’ясо нагадує куряче серце. Смаку надають соуси. Секретів не розкривають, бо за рецепти самі платили по 500 євро.
Ну що ж, м’ясо дієтичне, нежирне і поживне з великою кількістю білку, амінокислот. Ікру тут вперше бачила і дегустувала. Вразила величина – розмір невеликої калинової ягоди, але білого кольору. На смак- згусточок клейковини з овочевим присмаком. Дуже цікавий харч, особливо при усвідомленні ціни на нього.
Розваги
На фермі є фотозона, майданчик для дітей з гойдалками, гірками і всіма атрибутами школярських розваг. Всюди портрети равликів, їх муляжі, кульки з їх зображенням, тераси для забавки із дерев’яними копіямислимаків і справжніми, які влаштовують перегони. Чудове видовище, коли тихоходи намірилися повзти в різних напрямках.
Але у одній із Закарпатських ферм, де мені вдалося побувати, є зафіксований рекорд українського найшвидшого равлика, який «пробіг» відстань 37 сантиметрів за 25 хвилин. Тут рекорд не побили, але перегони – це ставки, азарт, везіння, нові емоції. Фішка для розкрутки ферми на місцевості, крок до культури споживання равликової продукції в Україні. А ще розвиток нової дохідної галузі, яка гідно презентує Україну у світі.
Людмила Островська,
заслужена журналістка України.
Тернопіль-Полтава
Матеріал підготовлений завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу MediaHubKharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.