Полтавські тихоходи з мушлями або рецепт успіху унікальної фабрики

Вирощування равликів –  молода галузь в українському фермерстві  із середнім п’ятирічним стажем.  Правда, як стверджують спеціалісти,  в  нас ця продукція не скільки затребувана, як у країнах ЄС, Японії, Китаї , бо  не сформована  культура  її споживання.

Україна з`їдає від сили 12 тонн равликів на рік. Тому, хочеш – не хочеш,  потрібно шукати партнерів за кордоном. Поки що в Україні виробляють  не більше 200 тонн равликів. В Європі ж переробні заводи готові брати 600-тонні партії цього продукту.

Отож, якщо  ви в Парижі будете ласувати ніжним м»яском молюска, то дуже вірогідно, що він виріс на наших виноградниках,   ріпакові, схещеному з пекінською капустою, десь у Кременецькому, Шумському, Збаразькому регіонах  на фермах, про які писала  наша газета,  чи на Полтавщині, куди я вас запрошую в одну з перспективних ферм області –  «Лісовий Равлик», що в Терентієвці.

Історія

Ферма  працює третій рік, минулорічтут зібрали  10 тонн слимаків і 80 кг ікри. А історія успіху почалася  із   задумки молодих людей з вищою інженерною  освітою, які  шукали  напрямки капіталовкладень та ідеї  для створення власного бізнесу.  Вивчили  ринки збуту, затребуваність продукції, цілеспрямовано зупинилися на новому для України векторі господарювання.

 

Троє співвласників  всі креслення і будівництво здійснювали самотужки. Починаючи з нуля, збудували ферму на 45 сотках землі: облаштували літній випас — ділянку, засіяну особливим сортом ріпака, яким полюбляють ласувати равлики, збудували інкубатор, теплицю, холодильну камеру та інші виробничі приміщення. Закупили молодняк  молюсків  Максима  та Мюллєр з родини хеліксасперса, які  користуються великим попитом в західній Європі і є смачним і корисним делікатесом.

В основу   стратегії розвитку бізнесмени  прописали: вирощування промислового равлика, переробку та створення готових напівфабрикатів для поставок в ресторани, кафе та торгові мережі, створення косметичної лінії і  прийом туристів та відвідувачів для відпочинку, дегустації та ознайомленням з процесом вирощування равликів на фермі.

 

Я хотіла б розповісти про останній пункт, оскільки   спеціалізацію і відкриття секретів процесу вирощування  цієї краси, що носить на собі хатку, опановуватиме лише той, кого зацікавив цей бізнес. А туристом і гурманом   може бути кожен. На тих фермах в Україні, в яких мені довелося побувати,   цей напрямок розвитку не популярний, руки не доходять, кажуть зазвичай. Хоч  полтавці, доглядаючи за своїми  плеканцями,   зробили результативну ставку на  просвітництво , популяризацію цікавої інформації про особливості  нетрадиційного для українців «тваринництва»  і пропаганду  культури споживання молюсків.

Ферма  під лісом,  свіже повітр’я, гарна природа, легко добиратися з Полтави. Власники прорахували і перехрестя туристичних маршрутів між  трьома річками: Ворскла, Коломак та Свинківка,поруч з екопарком у Ковалівці, неподалік  історичного місця, яке на туристичній  мапі  позначене як «Криниця Петра І». Бути  об’єктом зеленого туризму Полтавщини- це круто, вирішили   бізнесмени і не прогадали.

Екскурсія

Записуватися на екскурсію треба чи не за місяць, кожна година, а саме скільки триває екскурсія, розписані.  Тут уміють  зробити чарівну  подорож у цікавий і невідомий світ   тихоходів з  мушлею. На  листатому полі  рівненькими рядами дошки.  Під ними сплять, ховаючись від сонця,  маленькі  равлики з прозорим м’яким   панциром. Ввечері вони «банкетуватимуть».

До слова, вага їжі, яку  вони з’їдають,  у два-три рази перевищує їхню власну. 25 тисяч зубів цього «м’якуна» розташовані  в 140 рядів по понад сто штук   і вони, як тертка,  зішкрібають і подрібнюють їжу.У природі равлик до  розмірів придатних для споживання росте 2-3 роки. Тут – шість місяців. Одночасно на фермі  вирощуються близько 700-800 тисяч молюсків.

Неймовірний вигляд має приміщення, де на дерев’яних стелажах   слимаки розмножуються. Рябить в очах від  броунівського  руху  коричневих мушлів, з-під яких  високо локаторами стоять  ріжки.   Це маточне поголів’я, яке пізніше скине ікру. Слимаки- гермафродити. Сплітаючись  шийками,  вони метають в тіло одне одного вапняні голочки, звані любовними стрілами. Щоб елітне «стадо» не розповзалося,  на стелажах є «електропастух».

В сусідньому невеликому залі доволі тепло. Тут у спеціальних коробках зберігають ікру та молодняк равлика. Один равлик виду Максима  здатний відкладати від 80 до 220 яєць за одну кладку, а Мюллєра  трохи менше.

Ікра  равликів біла, покрита гладкою оболонкою. Ювелірно, вручну працівники дістають ікру з ґрунту, адже равлики відкладають її під землею на глибині п’ять-сім сантиметрів, зробивши для цього ямки. Кілограм ікри в Європі коштує  від 2 тисяч євро,  залежно від якості.

Маленькі молюски потрапляють в теплицю, там підростають, а потім їх заселяють у поле. У ньому равлик проводить найбільше часу. У середині вересня до початку жовтня равликів збирають. Тримають їх у спеціальних теплицях без їжі, аби ті випорожнилися, миють. Деяких відбирають до споживання, а решту готують до сну. Сплять зимою слимаки у спеціальних мішечках та ящиках у холодильних приміщеннях. В такому стані анабіозу при спеціальній температурі і волозівони зберігаються 6-7 місяців без харчування.

Делікатеси

У затишному ресторані ферми туристів  пригощають  фаршированими равликами у мушлі під десятком  соусів, своїх і запозичених у світових брендів, паштетом з равликів, маринованим  філе та ікрою.

На смак і за консистенцією  равликове м’ясо  нагадує  куряче серце. Смаку надають соуси. Секретів не розкривають, бо за рецепти самі платили по 500 євро.

Ну що ж, м’ясо дієтичне,  нежирне і поживне з великою кількістю білку, амінокислот. Ікру тут вперше бачила і дегустувала. Вразила величина – розмір  невеликої калинової ягоди, але білого кольору. На смак- згусточок клейковини  з овочевим  присмаком. Дуже цікавий харч, особливо при усвідомленні ціни на нього.

 

 

Розваги

На фермі є фотозона,  майданчик для дітей з гойдалками, гірками і всіма атрибутами школярських розваг. Всюди портрети равликів, їх муляжі, кульки з їх зображенням,  тераси для забавки  із дерев’яними копіямислимаків і справжніми, які влаштовують перегони. Чудове видовище, коли  тихоходи намірилися повзти в різних напрямках.

Але у одній із Закарпатських ферм, де мені вдалося побувати,  є зафіксований рекорд українського найшвидшого равлика, який «пробіг» відстань 37 сантиметрів за 25 хвилин. Тут рекорд не побили, але  перегони  – це ставки, азарт, везіння, нові емоції. Фішка для розкрутки ферми на  місцевості, крок до культури споживання равликової продукції в Україні. А ще розвиток нової дохідної галузі, яка гідно презентує  Україну у світі.

 

Людмила Островська,

заслужена журналістка України.

Тернопіль-Полтава

Матеріал підготовлений  завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу MediaHubKharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.