21 квітня 2021 року
17:25:33

Усі новини Головна Блоги Акценти Долі Новини Здоров'я Події Здоров'я

Блог Олени Коваль: “Емоційне вигорання – це лагідний та тихий вбивця для тисяч людей, які опинилися в тяжких життєвих обставинах”

23.09.2020 12:23
36
Емоційне вигорання – це лагідний та тихий вбивця для тисяч людей, які опинилися в тяжких життєвих обставинах.
  • Його неможливо побачити, але наслідки від переживань, можуть отруїти усе Ваше життя.
  • Емоційне вигорання – стан, який супроводжується зниженням показників продуктивності, емоційної стійкості, з’являється відчуття постійної втоми, часто спостерігається апатія, порушення сну тощо.
  • Важливо зрозуміти, що емоційне вигорання – це стан, який має свою початкову точку відліку, саме переживання і кульмінацію.
  • Якщо під час двох етапів людина не отримує стороньої підтримки, не знаходить час для себе, відсутня будь-яка допомога – емоційне вигорання може досягти найвищої точки.
  • Матері, які виховують дітей з інвалідністю одні з перших стикаються з емоційним вигоранням.
Дуже багато чого залежить від особистих рис людини, таких як стресостійкість, внутрішнього відчуття впевненості у власних силах, позитивного налаштування, твердості характеру тощо.
Оскільки ситуація розвивається поступово, це дає нам можливість “трансформуватися” відповідно до неї.
Хтось “нарощує тверду броню”, дехто починає пошуки інформації, щоб бути більш обізнаним… Кожен підшукує оптимальний варіант для себе.
Існують традиційні поради, як убезпечити себе від емоційного вигорання на шквалт – час від часу знаходити час на себе у вигляді відпочинку, заняттям улюбленим хоббі, зміною обстановки, делагуванням частини роботи близьким тощо. На жаль, не всі люди мають таку можливість.
Дорога Альоно і інші матусі, які мене читають. Я б дуже хотіла б з Вами поділитися “чудодійною пігулкою” від вигорання, але нажаль її немає.
Єдине, що можу порадити з власного з досвіду, так це прислухатися до себе. З часом Ви навчитеся розпізнавати перші дзвіночки того, що Ваш стан набуває загострення і інтуїтивно почнете профілактичну роботу до того, як Вас “накриє лавина”.
А ще, не мовчати! Пишіть, дзвоніть, не тримайте у собі це переживання. Дуже часто нам потрібно просто виговоритись з людиною, яка зрозуміє нас. Яка не буде засипати відповідями: – “О, та що ти ниєш, он дехто п’ять дітей має і не стогне так, як ти” або “Це все дурниці. От я в свій час і в інститут ходила і дітей бавила і на роботу бігала. І все саменька. І ніхто не допомагав, а ти тут…”. На такі відповіді здатні лише токсичні люди. Не довіряйтесь їм в складний час. Замість підтримки Вас принизять і Ви ще більше будете сумніватися у власних силах.
Шукайте однодумців, тих, які мають досвід, ті, які зрозуміють. Не кожна людина навіть з дипломом психолога може зрозуміти, як це. Як це коли роками ти носиш дитину на руках, годуєш її з ложечки годину, вловлюєш найменші сигнали, щоб розпізнати, що їй потрібно. Інколи поради: “все буде добре, Ви такі не одні. Інші справляються і Ви зможете” – це як ніж в серце. Адже Ніхто окрім Вас незнає, що зараз коїться у Вас на душі.
Є психологи високого рівня, і звісно за допомогою професійних технік вони здатні допомогти. Але дуже часто трапляються випадки, коли вони самі не впорались б навіть з частиною тих випробувань, якими Ви стикаєтесь щодня. Має бути довіра, конфеденційність і на перших порах можливість доступу. Адже коли ти ділишся з кимось сокровенним, ти потребуєш зворотньої реакції до себе . А не сухого, чекаю Вас через тиждень з Вас… Має бути зв’язок.
Особисто я ніколи не зверталася до психолога. Хоча були періоди криз. Починаєш по-іншому до всього відноситися. Відчуття загострються і ти стараєшся знайти полегшення там, де раніше не думав. В кожного все індивідуально.
Навіть з дитиною можна іноді відпочити просто пройшовшись парком, якщо вона спокійно сидить у візку.
Якщо немає можливості відпочинку, а я знаю, що це таке, тому що практично завжди самостійно здійснюю усі маніпуляції з сином уже напротязі шести років – вчіться перемикати мозок.
Ця техніка досить дієва. Адже вона вчить не зациклюватися на поганому, а бачити позитивні моменти.
А зараз я розкажу історію про одиного юнака, який був прикутий до візка і не міг розмовляти. Його розум функціонував, як і у звичайних людей, але всі хто поруч бачив у ньому лише рослину. Довгими днями, щоб не зійти з розуму він розглядав тіні на стінах, як вони змінювали своє положення упродовж дня, дивився на рослини у вазонках, як ті росли, спостерігав, як змінював гардероб персонал, як змінювалася їх інтонація голосу тощо. Він не зійшов з розуму, навпаки його розум ще більше загострювався. Зрештою на нього звернула увагу нова співробітниця закладу і це стало початком нового життя.
Внутрішня сила волі, впевненість у своїх силах, розуміння, що відповідальність на Вас, вміння дати відпір токсичним людям, вміння не зменшити свою самоцінку через обставини…і боротися. Так, це щоденна боротьба за своїх дітей, відстоювання їх місця під сонцем, коли хтось вирішив по-іншому.
Будь-яка можливість вийти з дому, невеличке чаювання, медитації, йога, зустріч з подругою, прочитання/прослуховування книги, яку давно хотіли, перегляд фільму, зайняття спортом (під час нього віділяються гормони щастя)… – все це може принести полегшення.
Знайте – якщо Ви поруч з своєю дитиною, це вже половина Вашого досягнення – Ви не здались і йдете далі. Тепер залишилося лише прислухатися до себе і Ви знайдете відповідь на те, що Вам може принести заспокоєння. Головне не мовчати і знайти людей, які зрозуміють.
І ще – Ви маєте право на слабкість. Ми всі маємо право на неї, адже ми живі, а не роботи. Тому докоряти себе у цьому не потрібно! Навпаки, це реакція організму на те, що нам не вистачає ресурсу і його слід поповнити.
Олена Коваль, “Життя без меж”
Подаруйте собі свято у гастропаб NATURA
“Майдан” дарує незабутні враження
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930