19 березня 2024 року
05:57:27

Усі новини Головна Економіка Україна Новини Події

60 років тому випустили першу партію легендарного автомобіля “Запорожець-965”

22.11.2020 19:51
184

22 листопада 1960 року на Запорізькому автозаводі (тоді – завод “Комунар”) випустили першу партію радянського й українського мікролітражного автомобіля “Запорожець-965”, він же ЗАЗ-965, він же “Ялта”, він же “Запор”, він же “Жужик” – якому пізніше установили пам’ятник, пишуть на сайті https://poltava365.com/

На чому їздили жителі СРСР і Європи у 50-х роках

У країнах Європи в 1950-х роках жителі, поступово оговтуючись від війни і повоєнної розрухи, уже могли дозволити собі автомобілі. Але не великі й дорогі, як американські, а маленькі, мікролітражні, “міські”. Так, 1958 року в ФРН було випущено 600 тисяч таких машин або 39,4 відсотка від загального виробництва легкових автомобілів, у Франції – 290 тисяч (25,2 відсотка), в Англії – 290 тисяч (19,3 відсотка). Але всіх випередила Італія, де на цей час випуск “автомалят” перевалив за 58 відсотків. Зокрема, у 1955-му випустили там і “Фіат-600”, який послужив прообразом радянського “Запорожця”.

“Фіат-600” – італійський прообраз “Горбатого Запорожця”

А в Радянському Союзі до 1956 року з машинами для населення була величезна проблема. Усього два заводи, що випускали легкові автомобілі, не могли забезпечити потреб країни, і в 1955 році сумарний випуск легкових автомобілів склав 108 тисяч проти 328 тисяч вантажних (порівняйте з наведеними вище цифрами у країнах Європи).

Жителям Союзу були доступні хіба що легковики “Москвич-401” і “ГАЗ-20” (“Победа”, а пізніше ще й “ГАЗ-21” “Волга”). Останні купити було нереально, їх передавали “обраним”, а випуск першого припинили через його застарілу конструкцію, розроблену німецькими інженерами ще до війни. Замість нього стали виготовляти модернізований “Москвич-402”. Він уже був більшим за габаритами, та й ціна збільшилася майже вдвічі, що не сподобалося споживачам.

Партію й уряд закидали листами з проханням випустити малолітражний автомобільчик, доступний простим робітникам – і “за побажаннями трудящих” у перспективний типаж автомобілів на 1959-1965 рр. вперше увійшов як тип чотиримісний мікролітражний автомобіль “сухою” масою 600 кг і з двигуном потужністю 20-25 кінських сил.

Від “Фіата-600” до “Москвича-444”

А саме проектування на Московському заводі малолітражних автомобілів (МЗМА, тепер – АЗЛК) почалося ще восени 1956 року. Починали буквально “з нуля” – прототипів таких автомобілів у Союзі не існувало. Винайшли кілька цікавих прототипів – ось тільки жоден із них не пройшов суворих випробувань радянськими дорогами і кліматом. Найбільшою проблемою був двигун – таких ще не виготовляли в СРСР, тому розробляти доводилося з нуля і переробляти всі комплектуючі.

“Фіат-600” – італійський прообраз “Горбатого Запорожця”

Уряду не хотілося чекати кілька років ретельних розробок і вкладення в це великих коштів. Плюс заводи й цехи теж треба було перепрофілювати.

Набагато простіше було взяти за зразок вже готовий імпортний автомобіль і переробити “на свій лад”. Так і зробили, а прототипом став малолітражний італієць “Фіат-600”, який тоді якраз входив у моду.

Він відрізнявся легкою конструкцією і надзвичайною популярністю у себе на батьківщині. Московським Заводом Малолітражних Автомобілів у жовтні 1957 року навіть вдалося випустити зразок, іменований “Москвичем-444”. Це не була точна копія “Фіату” – на “Москвичі-444” стояв не чотирициліндровий двигун водяного охолодження, як було зроблено на “Фіаті” (бо МЗМА не мав потужностей для випуску таких двигунів), а МД-65 Ірбітського мотоциклетного заводу, який мав повітряне охолодження.

“Москвич-444” – прототип “ЗАЗ-965”

Чому радянську мікролітражку стали випускати в Україні

Але конвеєр самого МЗМА на той час був повністю завантажений, і резервів для освоєння в виробництві мікролітражки у заводу не було. Тому для випуску автомобіля 28 листопада 1958 року Рада міністрів СРСР приймає історичне рішення про організацію на Запорізькому заводі сільгосптехніки “Комунар” виробництва нового автомобіля без припинення випуску основного виду продукції. Виробництво довелося відкривати практично з “чистого аркуша”, своїх “автомобільних” інженерів у заводу не було, тому частина команди була покликана з ГАЗу і все того ж МЗМА, а частина проходила на цих заводах стажування.

Раніше майбутній ЗАЗ займався випуском комбайнів та іншої сільгосптехніки, а заснований був ще 1863 року голландцем Коопом. А наприкінці 1950-х років там розгорнулося величезне будівництво – завод мав стати автомобільним.

Цех тодішнього заводу “Комунар” у Запоріжжі, де збирали ЗАЗи

Плюс не пройшов випробувань і сам двигун МД-65 – розвивав меншу від планованої потужність, був дуже гучним, мав недостатнє охолодження, а у машини був млявий розгін і менша швидкість. Обирали інші варіанти, які проходили випробування.

Як “Запорожець” обладнали двигуном від всюдиходу

За радянською традицією, зупинилися на тому варіанті двигуна, який мав ще й військове призначення. Плюс він уже був розроблений. Було вирішено використовувати двигун “МеМЗ-965” (Мелітопольський Моторний Завод) – він розроблявся фахівцями військово-промислового комплексу для легкої десантованої амфібії. Його основою послужив мотор німецької фірми “BMW”, розроблений на початку 1950-х років для десантованого плаваючого всюдихода, який призначався для підвезення боєприпасів і евакуації поранених із передової.

Але, звісно, в “громадських” автомобілях такий двигун створював багато проблем. За габаритами цей движок був дещо більше італійського, і тому ззаду, в місці розташування двигуна, у автомобіля з’явився той самий горб, через який “Запорожець” і став пізніше називатися “Горбатим”.

Плюс рідну “фіатівську” підвіску переднього моста на поперечній ресорі довелося замінити на “запозичену” в автомобіля “Фольксваген-Жук” підвіску на подовжніх балансирних важелях і пластинчастих торсіонах.

Перевірка від Хрущова

Наприкінці 1958 року бригади інженерів Запорізького автозаводу приступили до випуску креслень на нову машину вже для підготовки виробництва, і в квітні 1959-го вся технічна документація на модель “965” (в цьому році вона вже отримала цей індекс) поступила до Запоріжжя.

Половину 1959 року й весь 1960-й на ЗАЗі йшла підготовка до виробництва нової машини. У номері заводської багатотиражки “Коммунаровець” від 18 червня 1959 року повідомлялося, що з воріт експериментального цеху вийшов перший “Запорожець”. Виробництво серійних “товарних” машин завод почав з 1 жовтня 1960 року. Першу партію завод зібрав 22 листопада і до кінця року випустив близько півтори тисячі “Запорожців”.

Нову машину за усталеною традицією 18 липня 1960 року привезли для показу в Кремль до тодішнього генсека Хрущова. Водій-випробувач “Комунара” Скидаєнко провіз Хрущова уздовж будівлі Ради Міністрів СРСР, розвернувся і поїхав назад. Керівник СРСР сказав при цьому, що “Запорожець” буде гарним подарунком для трудящих і необхідно лише одне: щоб він був доступний за ціною.

Як горілка стала еквівалентом ціни на машину

Для ЗАЗ-965 ціну затвердили в розмірі 18 тисяч рублів. За легендою, порівняльним еквівалентом для нової машини послужила ціна пляшки горілки, яка коштувала тоді 18 рублів, а після реформи 1961 року – 1.8 рубля. Це був хороший показник, адже “Москвич-407” коштував більше 25 тисяч, а “Волга” – приблизно 51 тисячу.

Це було 4 000 доларів за тодішнім офіційним курсом, що при перерахунку, за версією dollartimes.com, відповідає сучасним 29 380 доларів. За середньої зарплати в 783 рублі (за тим ж перерахунком – сучасні 1 438 доларів за купівельною спроможністю) ЗАЗ можна було придбати за приблизно 20 середніх місячних зарплат.

“Запорожці” на експорт

У результаті видозмін “Фіата” і власних винаходів типова європейська чисто “міська” мікролітражка перетворилася в автомобіль, придатний для експлуатації на невпорядкованих дорогах, і навіть – короткочасно – за їх межами. Двигун і трансмісія були повністю вітчизняної розробки.

“Запорожець-965” швидко став популярним. Він приваблював своєю відносно невисокою вартістю, а також економічністю. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на 100 км проти 10 л у “Москвича-402” або “407”.

Добре “Запорожець” себе зарекомендував при їзді в селах або поганими дорогами. Високому показнику прохідності сприяло гладке днище, незалежна підвіска на всі чотири колеса, а також – велике навантаження (майже 60 відсотків) на провідні колеса. До речі, цікавий і той факт, що навіть застрягши в болоті або снігу, “Запорожець” не створював особливих проблем його пасажирам, адже навіть дві людини могли легко “витягнути” з полону автомобіль, який важив всього 665 кг.

Зважаючи на це, було випущено кілька модифікацій ЗАЗ-965 – для пошти, для інвалідів і на експорт. Щоправда, модель для продажу за кордон назвали “Ялта” – це був експортний седан, імпорт якого організовувала компанія з Бельгії “Scaldia-Volga” і фінська компанія “Konela”. “Ялта” була покращена завдяки кращій шумоізоляції, дорожчій обивці салону і навіть мала попільнички, а дзеркало заднього виду розташовувалося на бічній частині капота.

Реклама автомобіля “Ялта” для фінських покупців

Усього за дев’ять років виробництва було побудовано понад 320 тисяч ЗАЗ-965 і ЗАЗ-965А (модифікація 1962 року). Характерно, що в самому Запоріжжі машин було дуже небагато, упаковані в дерев’яні ящики, вони роз’їжджалися в усі кінці країни за суворою урядовою рознарядкою. Натомість з усього СРСР в Запоріжжя з’їжджалися “гінці” за запасними частинами. Замовлення на будь-яку запчастину в приватному порядку виконувалося працівником заводу протягом робочої зміни.

Прізвиська, музеї, пам’ятник та іграшки

Однак малий об’єм багажника (0,1 кубометра), погана динаміка розгону, високий рівень шуму двигуна, двері з задніми петлями, тісний салон викликали певні нарікання споживачів. Плюс – високий рівень шуму двигуна, погана динаміка розгону, перегрів двигуна влітку, утруднений пуск в мороз… Двері з задніми петлями були вже застарілим рішенням, хоч і сприяли перевезенню осіб з обмеженими фізичними можливостями. Крім того, випадкове відкривання таких дверей під час руху представляло величезну небезпеку: автомобіль повністю втрачав управління.

З огляду на все це, колектив конструкторів заводу “Комунар” вже навесні 1961 року приступив до розробки нової моделі “ЗАЗ-966”, але в серію вона пішла тільки 1967 року – тоді всі сили були кинуті на розвиток Волзького автомобільного заводу. Плюс Хрущова, який і дав “добро” на випуск ЗАЗ-965, змінив Брежнєв, а він, хоч і проїхався двором Кремля на “Запорожці” і теж хвалив машинку, розвиткові заводу вже не сприяв. Остаточно припинили випуск ЗАЗ-965 у 1969 році. Нині ці автомобілі подекуди лишилися у власників, але все частіше поповнюють музеї і приватні колекції.

ЗАЗ-965А з колекції Віктора Януковича

Але ЗАЗ-965 залишається першою машиною, випущеною в Україні. Його позитивні якості, відображені в прізвиськах “Зазик”, “Жужик” і “Малюк”, дозволили протриматися цій машинці подекуди аж до наших часів. У Києві, біля будівлі автодорожнього технікуму на метро “Либідська”, навіть установлений пам’ятник українському автомобільчику. А деякі підприємства – в тому числі й у Полтаві – за радянських часів випускали іграшки ЗАЗу в масштабі 1:43, які зараз можна відшукати хіба що в рідкісних колекціях. Пам’ять про перший український автомобіль і про те, як його створювали, настільки жива, що дизайнери навіть спробували “модернізувати” “Запор”, за допомогою комп’ютерної графіки перетворивши його на сучасний кросовер.

 Євген БРИЖ

РА «Маркетингові технології ПБС» – увесь спектр маркетингових послуг: від ідеї – до реалізації!
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031